«Оріонські пірати» — перша серія другого сезону «Зоряного шляху: Анімаційний серіал», в оригіналі “The Pirates of Orion”. Епізод уперше вийшов 7 вересня 1974 року на NBC, був написаний Говардом Вайнстайном і зрежисований Біллом Рідом. Це сімнадцята серія TAS загалом і старт короткого другого сезону, який складався лише з шести епізодів. Цікаво, що Вайнстайн продав цей сценарій у 19 років, і його часто згадують як наймолодшого сценариста телевізійного епізоду в історії «Зоряного шляху». (Memory Alpha)

Після фіналу першого сезону, «Джихаду», де дія нагадувала фантастичний квест із викраденою реліквією, «Оріонські пірати» повертають серіал до більш класичної структури «Зоряного шляху»: хвороба на борту, термінова медична місія, напад на вантажне судно, політична двозначність, переговори, пастка і фінальний ризикований маневр Кірка. Це не найекзотичніший епізод TAS, але один із найміцніших за драматургією. У ньому майже немає зайвого: кожна сцена рухає історію до дедлайну — Споку потрібно отримати ліки, і часу дедалі менше.

Серія починається з того, що на «Ентерпрайзі» спалахнула хоріоцитоза. Маккой спершу вважає, що ситуація під контролем і хвороба вже не страшніша за пневмонію. Але для Спока все значно небезпечніше. Через вулканську фізіологію і мідну основу крові інфекція стає смертельною: вона вражає клітини так, що ті не можуть переносити кисень. Синтетичні ліки лише сповільнюють процес, але справжнє одужання можливе тільки завдяки природному строболіну. (Memory Alpha)

Цей медичний конфлікт одразу дає епізоду сильну особисту ставку. На папері це проста схема: треба доставити рідкісні ліки. Але працює вона тому, що хворіє саме Спок. У класичній трійці Кірк — воля і дія, Маккой — емоція і людяність, Спок — логіка й контроль. Коли з ладу виходить Спок, руйнується не лише командна структура, а й психологічний баланс серіалу. Глядач добре знає, що Спок майже завжди залишається спокійним, і саме тому його непритомність на містку виглядає справді тривожно.

Маккой у цій серії отримує одну з найкращих емоційних ліній. Він не просто лікар, який пояснює хворобу. Він людина, яка бачить, що його знання майже безсилі. Для персонажа, який зазвичай сперечається зі Споком, жартує про його «зелену кров» і бурчить на вулканську холодність, ця ситуація особливо болюча. Маккой не хоче втратити друга, хоч би скільки разів він називав його впертим, холодним або нестерпно логічним. Саме ця прихована ніжність робить епізод теплішим.

Сюжетна машина запускається через вантажне судно SS Huron. Зореліт Potemkin забирає строболін і передає його «Гурону», який має доставити ліки «Ентерпрайзу». Але корабель атакують оріонські пірати, забирають вантаж, включно з дилітієм і ліками, а екіпаж залишають непритомним. Коли «Ентерпрайз» знаходить пошкоджений «Гурон», Споку залишається близько двадцяти годин життя. (Memory Alpha)

Оріонці тут показані цікавіше, ніж просто «космічні розбійники». Їхня головна зброя — не лише корабель і фазери, а політична двозначність. Оріон формально зберігає нейтралітет, і пірати розуміють: якщо Федерація доведе їхню причетність до нападу, це може зруйнувати зручну дипломатичну маску. Саме тому вони поводяться не як звичайні грабіжники, які просто тікають із товаром, а як злочинці, одержимі збереженням державного прикриття.

Це робить конфлікт більш «треківським». Кірк не може просто наздогнати корабель і розстріляти його. Йому потрібно довести провину, повернути ліки, не спровокувати ширшу політичну кризу й не дати Споку померти. Оріонці, зі свого боку, не можуть просто визнати крадіжку або віддати вантаж. Вони мусять зберегти вигляд невинності навіть тоді, коли стає очевидно, що їх спіймали. Тому епізод працює як гра двох капітанів, які одночасно ведуть дипломатичну партію, полювання і торг.

Особливо добре виглядає сцена переговорів. Кірк пропонує оріонцям угоду: залишити їм дилітій, не згадувати інцидент у звіті та ще й заплатити додатковим контейнером дилітію в обмін на строболін. Це дуже характерний Кірк. Він готовий торгуватися, брехати наполовину, ризикувати репутацією й порушувати очікування, якщо це дає шанс урятувати Спока. Але його пропозиція не означає слабкість. Це приманка, спроба змусити противника вийти з тіні. (Memory Alpha)

Орійонський капітан розуміє небезпеку майже так само добре, як Кірк. Якщо він віддасть ліки, це буде непрямим доказом, що вантаж справді був у нього. Якщо не віддасть — Спок помре, але «Ентерпрайз» усе одно може продовжити переслідування. У підсумку пірати обирають найжорсткіший варіант: спробувати знищити Кірка, астероїд і докази, навіть якщо це означає самогубну операцію. Вони ставлять офіційний нейтралітет Оріону вище за власне життя. (Memory Alpha)

Фінальна сцена на астероїді — найнапруженіша частина епізоду. Кірк спускається на зустріч, розуміючи, що це може бути пастка. Оріонець приносить ліки, але разом із ними — вибуховий пристрій із дилітієм, здатний зруйнувати астероїд на молекулярному рівні. Тут епізод добре стискає всю драму до кількох дій: Кірк має вижити, забрати строболін, зупинити вибух і не втратити шанс викрити піратів. Скотті встигає телепортувати пристрій і знешкодити його, а оріонський капітан потрапляє в полон. (Memory Alpha)

Сила серії в тому, що вона дуже економна. Вона не розпорошується на другорядні сюжетні лінії. Тут є один хворий Спок, один викрадений вантаж, один корабель піратів, один дедлайн і один ризикований обмін. У форматі 23 хвилин це працює краще, ніж багато більш амбітних епізодів TAS, де ідей було забагато для короткого хронометражу. «Оріонські пірати» майже не має зайвого жиру. Це компактний, зрозумілий і напружений епізод.

Водночас він добре використовує класичну команду. Кірк тут — дипломат і авантюрист. Маккой — лікар, який страждає від власної безпорадності. Спок — не активний герой більшої частини серії, але саме його стан тримає весь сюжет. Скотті отримує важливий момент із вибухівкою. Ухура бере участь у висадці на «Гурон». Сулу й Арекс допомагають у переслідуванні. Навіть якщо не всі персонажі мають великі арки, екіпаж працює як єдиний механізм.

Окремо варто згадати оріонців. У класичному «Зоряному шляху» Оріон уже згадувався через події навколо Коридану й конференції на Бабелі, а чоловік-оріонець з’являвся в «Journey to Babel». «Оріонські пірати» розвивають цей політичний пласт, вводячи більш виразний оріонський корабель і тему піратства під прикриттям офіційної нейтральності. Memory Alpha зазначає, що саме цей епізод уперше дав оріонському судну повноцінніший дизайн у порівнянні з попереднім дуже умовним зображенням. (Memory Alpha)

Є й виробнича цікавинка: через проблеми з кольором оріонці в цьому епізоді вийшли світлошкірими, хоча пізніше франшиза міцно закріпила за ними зелений колір. Також у серії використовується вимова «Оріон» ближче до “ORE-ee-on”, а не звичніша “O-RYE-on”. Сьогодні це може сприйматися як дивина або технічна помилка, але водночас додає епізоду характерного TAS-шарму: франшиза ще не все стандартизувала, і її світ іноді виглядав трохи нерівно. (Memory Alpha)

Слабке місце серії — її простота. Оріонці залишаються радше функціональними антагоністами, ніж повноцінною культурою. Ми розуміємо їхню логіку, але не отримуємо глибшого погляду на суспільство Оріону, його політичні фракції або економіку піратства. У пізніших серіалах франшиза значно розширить оріонську тему, але тут вона ще переважно працює як зручний образ: небезпечні контрабандисти, які ховаються за дипломатичною вивіскою.

Друга слабкість — анімаційна постановка. TAS усе ще має обмеження Filmation: мало руху, статичні кадри, стримана міміка, економне зображення космічної дії. Епізод, який побудований на погоні, перестрілці й астероїдній пастці, у живій або сучасній анімаційній версії міг би бути значно динамічнішим. Але сценарій достатньо чіткий, щоб напруга працювала навіть без великої видовищності.

Найкраще в «Оріонських піратах» — відчуття класичного TOS. Недарма офіційний StarTrek.com включав епізод до списку помітних анімаційних серій і відзначав його як історію, де Кірк і екіпаж борються з оріонськими піратами, які викрали ліки для смертельно хворого Спока. Там же підкреслювалося, що сценарій молодого Вайнстайна добре тримає глядача в напрузі, бо пірати намагаються обіграти героїв, не підставивши свою планету. (startrek.com)

Фінал повертає все на свої місця: Спок отримує ліки, оріонський екіпаж опиняється в бригу, їхній корабель беруть на буксир, а «Ентерпрайз» знову прямує до Денеба V. Маккой не втрачає нагоди пожартувати, що зелена кров Спока цього разу майже його згубила, а Спок, як завжди, відповідає сухою впертістю. Це типовий і приємний фінальний акорд: небезпека минула, дружня словесна дуель повернулася, отже всесвіт знову функціонує нормально. (Memory Alpha)

У підсумку «Оріонські пірати» — сильний старт другого сезону TAS. Він не найглибший філософськи, не найоригінальніший візуально і не найсміливіший концептуально, але дуже міцний як драматична пригода. Тут є хвороба Спока, відчай Маккоя, хитрість Кірка, політична двозначність Оріону, напад на вантажне судно, переговори з піратами й смертельна пастка на астероїді. Це майже ідеальна коротка формула класичного «Зоряного шляху».

«Оріонські пірати» нагадують, що іноді найкращий Trek не потребує богоподібних істот, часових парадоксів чи гігантських космічних організмів. Достатньо хворого друга, потрібних ліків, противника, який ховається за політичною маскою, і капітана, готового ризикнути собою заради екіпажу. У цьому епізоді «Ентерпрайз» знову доводить: справжня сила Зоряного флоту не лише в технологіях, а в здатності діяти швидко, думати гнучко й не залишати своїх навіть тоді, коли час буквально закінчується.