«Бем» — друга серія другого сезону «Зоряного шляху: Анімаційний серіал», в оригіналі “Bem”. Вона вперше вийшла 14 вересня 1974 року, була написана Девідом Джерролдом і зрежисована Біллом Рідом. Джерролд уже мав міцний зв’язок із франшизою: саме він написав легендарний епізод оригінального серіалу «The Trouble with Tribbles» і пізніше повернувся до теми триблів у TAS. «Бем» цікавий ще й тим, що його ідея походила з раннього задуму для третього сезону оригінального серіалу, але повноцінно реалізувати її вдалося вже в анімаційному форматі. (en.wikipedia.org)

Після «Оріонських піратів», де сюжет був компактною медично-піратською драмою з хворобою Спока й дипломатичною пасткою, «Бем» повертає TAS до більш дивної та філософської території. Це епізод про спостереження, втручання, культурне нерозуміння і дуже незручного гостя на борту «Ентерпрайза». З одного боку, серія має пригодницьку форму: висадка на нову планету, примітивні тубільці, викрадення, богоподібна істота й порушення місії. З іншого — вона ставить цікаве питання: що робити, коли представник іншої цивілізації поводиться не як ворог, а як союзник, який постійно створює проблеми?

У центрі сюжету — Арі бн Бем, представник планети Пандро. Він перебуває на «Ентерпрайзі» як незалежний спостерігач від свого уряду, щоб вивчати методи Федерації. Проблема в тому, що Бем майже не поводиться як спостерігач. Після кількох місій, які він провів переважно в каюті, він раптом вирішує приєднатися до висадки на Дельта Тета III. Планета має розумних, але технологічно нерозвинених мешканців, тому місія повинна бути дуже обережною: встановити моніторингові пристрої й не порушити природний розвиток місцевої культури. (Reactor)

Сам задум одразу створює класичну для «Зоряного шляху» напругу навколо Першої директиви. «Ентерпрайз» не має права відкрито втручатися у життя до-варпової цивілізації. Кірк, Спок, Скотті й Сулу повинні діяти тихо, точно й непомітно. Бем, однак, швидко перетворює місію на катастрофу. Він не просто спостерігає, а втручається, провокує події, підміняє обладнання і поводиться так, ніби вся місія — це тест не тільки для екіпажу, а й для нього самого. За синопсисами епізоду, Бем навіть таємно замінює зброю членів десантної групи на нефункціональні копії, бо його ненасильницькі принципи не дозволяють йому прийняти стандартну тактику Зоряного флоту. (cygnus-x1.net)

Бем як персонаж — головна причина дивності епізоду. Його ім’я прямо відсилає до старого фантастичного терміна BEM, тобто “bug-eyed monster”, «банькате чудовисько». Офіційний StarTrek.com окремо згадує цю гру зі старою жанровою лексикою. Але Джерролд робить із цього не просто жарт. Бем справді «чужий» не лише зовні, а й у способі мислення. Він не гуманоїд у звичному сенсі: його тіло складається з окремих частин, які можуть відокремлюватися й діяти самостійно. Це один із тих образів, які живий серіал 1960-х навряд чи зміг би показати переконливо, а в анімації він працює значно природніше. (startrek.com)

Саме в цьому проявляється одна з переваг TAS. Анімаційний формат дозволяв «Зоряному шляху» нарешті показувати істот, які не є просто акторами в гримі з накладками на лобі. Бем — справді інший організм, інша біологічна конструкція. Його здатність розділятися на частини виглядає дивакувато, іноді майже комічно, але вона підсилює ключову ідею: Федерація має справу не з «людиною з іншою культурою», а з істотою, чия фізична й психологічна організація може не вкладатися в людські очікування.

Водночас епізод не завжди вдало балансує між цікавістю до Бема і роздратуванням від нього. Він часто поводиться настільки безвідповідально, що його важко сприймати лише як екзотичного спостерігача. Він ставить місію під загрозу, підставляє Кірка й Спока, провокує контакт із місцевими мешканцями й поводиться так, ніби наслідки його дій мають бути навчальним матеріалом для інших. У цьому сенсі Бем іноді нагадує не дипломата, а найгіршого стажера в історії Зоряного флоту: багато принципів, мало дисципліни, катастрофічне відчуття моменту.

Проте саме це робить серію цікавою. Якби Бем був просто симпатичним чужинцем, епізод швидко став би банальним. Натомість він незручний. Він викликає в Кірка не лише дипломатичну обережність, а й цілком зрозуміле бажання схопитися за голову. Він не ворог, але створює проблеми не гірше за ворога. Це складніша ситуація для капітана, ніж прямий конфлікт із піратами чи клінгонами: Бема не можна просто перемогти, його треба зрозуміти, обмежити й не допустити, щоб він зруйнував місію.

Дельта Тета III сама по собі спочатку здається типовою «планетою тижня». Там є місцеві гуманоїдні або напіврептильні мешканці, яких екіпаж сприймає як примітивну культуру. Вони досить розумні, щоб організовувати пастки, брати полонених і мати власну соціальну поведінку, але їхній рівень розвитку не дозволяє Федерації вступати з ними у відкритий контакт. Саме тому втручання Бема настільки небезпечне: він фактично змушує «Ентерпрайз» опинитися в ситуації порушення власних правил.

Однак далі серія робить ще один поворот. Виявляється, що планета перебуває під захистом могутньої нематеріальної істоти, яка сприймає місцевих мешканців як своїх «дітей». Вона не хоче, щоб чужинці втручалися у їхній розвиток. Коли Кірк намагається діяти по-своєму, ця істота зупиняє його й фактично ставить перед ним дзеркало: хто дав Федерації право вирішувати, як саме спостерігати за чужою культурою? (en.wikipedia.org)

Цей елемент робить «Бем» ближчим до класичних епізодів «Зоряного шляху», де богоподібні істоти перевіряють людей на моральну зрілість. Але тут ситуація тонша. Істота не є просто черговим всемогутнім суддею. Вона виступає захисницею локального розвитку, майже радикальною версією Першої директиви. Якщо Федерація каже: «Не втручайтеся», то вона каже: «Навіть ваше приховане спостереження — уже втручання». Це цікавий конфлікт, бо він не дозволяє Кірку виглядати абсолютно правим лише тому, що він Кірк.

Сам Кірк у цій серії має кілька дуже характерних моментів. Він терпить Бема довше, ніж хотів би, намагається дотриматися дипломатичного балансу, але зрештою переходить до рішучих дій. Для нього головне — безпека екіпажу й успіх місії. Коли Бем створює загрозу, Кірк не може нескінченно ховатися за ввічливістю. Водночас він не втрачає здатності вчитися. Контакт із планетарною істотою змушує його визнати, що навіть благі наміри Федерації можуть виглядати інакше з боку тих, кого «вивчають».

Спок, як завжди, є точкою логічного аналізу. Його взаємодія з Бемом цікава тим, що перед ним істота, чия чужість не зводиться до емоційності чи нелогічності. Бем має власну внутрішню логіку, але вона не завжди збігається з логікою Зоряного флоту. Це дає Споку матеріал для спостереження, а глядачеві — нагадування, що «раціональне» не завжди означає «зрозуміле для нас».

Скотті й Сулу, на жаль, не отримують настільки сильних ролей. Вони присутні у висадці й сюжетно потрібні, але серія переважно зосереджена на Кірку, Споку та Бемі. Це одна з типових проблем TAS: короткий хронометраж не дозволяє розгорнути ансамбль. У результаті частина екіпажу працює радше як функція, ніж як повноцінні персонажі. Цей недолік уже траплявся в попередніх серіях і тут теж помітний.

Окрема історична деталь — саме в «Бемі» вперше озвучується повне ім’я Кірка: Джеймс Тіберій Кірк. До цього середня ініціала “T.” була відома, але саме TAS уперше назвав її повністю. Пізніше це стане каноном у фільмах, але перша вимова прозвучала саме тут. Для епізоду це не центральний сюжетний момент, але для міфології франшизи — приємна й важлива дрібниця. (en.wikipedia.org)

Слабкість «Бема» — у тому, що він має багато цікавих ідей, але не всі вони однаково добре поєднані. Тут є Бем як радикально чужий спостерігач, є проблема Першої директиви, є примітивна культура, є богоподібна захисниця планети, є комедія тілесної дивності, є дипломатичний конфлікт і є моральна притча про втручання. Для 23 хвилин це багато. Через це деякі сцени здаються поспішними, а центральна ідея часом розмивається між пригодою, жартом і філософським уроком.

Ще одна проблема — сам Бем може дратувати сильніше, ніж сценарій, здається, розраховував. Його поведінка настільки безвідповідальна, що фінальне примирення не повністю знімає напругу. Він не просто помиляється, а систематично підставляє інших. Звісно, серія хоче показати культурне непорозуміння, але іноді це більше схоже на службову недбалість космічного масштабу.

Попри це, «Бем» має важливу перевагу: він не схожий на стандартний епізод. Девід Джерролд намагався написати історію про справді чужого персонажа, а не просто чергового гуманоїда з дивною зачіскою. За виробничими матеріалами, ранній задум епізоду прямо ставив питання про те, як екіпаж реагуватиме на істоту, яка настільки інша, що навіть звичні аргументи проти упередження стають складнішими. (memory-alpha.fandom.com) Це амбітна ідея, і навіть якщо реалізація нерівна, сама спроба заслуговує уваги.

У підсумку «Бем» — не найелегантніший епізод TAS, але один із тих, що добре демонструють потенціал анімаційного формату. Він показує справді незвичного інопланетянина, ставить під сумнів самовпевненість Федерації, повертається до теми невтручання й додає до канону повне ім’я Джеймса Тіберія Кірка. Так, серія місцями хаотична, а Бем може бути нестерпним. Але в ній є жива фантастична ідея: контакт із чужим не завжди виглядає шляхетно, красиво й дипломатично. Іноді він виглядає як гість, який розбирається на частини, ламає твій план і змушує тебе пояснювати власні принципи перед істотою, що спостерігає за всіма згори.

«Бем» найкраще сприймати як дивну, трохи незграбну притчу про межі терпимості. Легко говорити про прийняття чужого, коли чужий поводиться ввічливо й зрозуміло. Значно складніше — коли він ставить під загрозу місію, не мислить твоїми категоріями й змушує сумніватися в правилах, які ти сам вважаєш моральними. Саме тому серія, попри недоліки, залишається цілком «зоряношляхівською»: вона нагадує, що справжнє дослідження починається там, де інший перестає бути зручним.