«Перевертень» — це одна з тих серій класичного Star Trek, які на перший погляд можуть здатися просто міцною пригодницькою фантастикою про чергову небезпечну машину, але насправді виявляються дуже показовими для всього серіалу. Це третя серія другого сезону, написана Джоном Мередітом Лукасом і знята Марком Деніелсом; уперше її показали 29 вересня 1967 року. Сюжет будується навколо земного зонда Nomad, який після катастрофи та злиття з інопланетною машиною перетворився на майже всемогутню систему з викривленою місією: шукати життя, оцінювати його і «стерилізувати» все, що здається йому недосконалим. Саме ця концепція згодом стала очевидним попередником V’Ger у Star Trek: The Motion Picture. (Вікіпедія) Серія відкривається ... Читать дальше » |
«Хто сумує за Адонаєм?» — це дуже показова серія класичного Star Trek: з одного боку, вона смілива, концептуальна й майже нахабно театральна, а з іншого — нерівна, місцями наївна й дуже прив’язана до телевізійної мови 1960-х. Епізод вийшов 22 вересня 1967 року як друга серія другого сезону, його написали Гілберт Ралстон і Джин Л. Кун, а поставив Марк Деніелс. Уже сама назва натякає, що тут буде не просто космічна пригода: вона відсилає до поеми Персі Біші Шеллі «Adonais» 1821 року, елегії на смерть Джона Кітса. Тобто серія ще до першого кадру задає тон не стільки пригодницький, скільки міфологічно-похоронний: мова піде про бога, якому більше ніхто не поклоняється. (Вікіпедія) Сюжет у цього епізоду один із найвідоміших у всьому оригінальному серіалі — хоча б ч ... Читать дальше » |
«Час шаленства» — це не просто старт другого сезону класичного Star Trek. Це епізод, у якому серіал раптом перестає бути лише пригодницькою фантастикою про місії «Ентерпрайза» і стає чимось значно глибшим: драмою про природу самоконтролю, ціну дружби, біологію, яку не скасує жодна логіка, і про те, як навіть найстриманіша людина — чи, точніше, вулканець — може опинитися на межі внутрішнього краху. Серія вийшла 15 вересня 1967 року, її написав Теодор Стерджон, а зрежисував Джозеф Певні. Саме тут уперше на екрані з’являються планета Вулкан, вулканське привітання та концепція пон-фарру; також це перший показаний епізод другого сезону з Чеховим. (Вікіпедія) Сюжет починається з того, що Спок поводиться зовсім не як Спок. Він дратівливий, напружений, фізично виснажений, а в його поведінці з&rsq ... Читать дальше » |
«Операція “Знищити”» — серія, яка навмисно грає на межі між космічним трилером і майже тілесним жахом. Після великої моральної трагедії «Міста на краю вічності» цей епізод повертає Star Trek у більш «жанровий» режим: є загроза, яка поширюється, є дедлайн, є люди, яких треба врятувати, і є рішення, яке доводиться приймати швидко. Але водночас серія не є просто «монстр тижня». Вона підкидає дуже незручну дилему: що робити, коли найгуманніший вибір виявляється найжорстокішим на вигляд? А ще — додає один із найособистіших для Кірка сюжетів: тут на кону не абстрактна планета, а його родина. Це епізод про паразитів, що захоплюють нервову систему, про колонію, яка перетворюється на «вулики» під чужою волею, і про межу між порятунком і знищенням. Назва не випадкова: слово «annihilate» звучить різко й навіт ... Читать дальше » |
«Місто на краю вічності» — це той епізод Star Trek: The Original Series, після якого серіал перестає бути просто «космічними пригодами тижня» і стає чимось значно більшим: історією про моральний вибір, який неможливо виграти без втрат. Цю серію часто називають найкращою у всьому TOS, і не дарма: вона тримається не на спецефектах і не на «фантастичній логіці», а на драмі, яка болить навіть тоді, коли ти знаєш фінал. Це історія, де подорож у часі не є розвагою, а вироком. Де романтика — не «приклад красивого кохання», а механізм, який робить рішення Кірка максимально нестерпним. Де Спок і Маккой стають не просто «командою», а двома полюсами людської природи: співчуття і необхідності, імпульсу рятувати і холодної логіки наслідків. А над усім цим стоїть «місто» — портал, що виглядає як руїна, але насправді є краєм історії, д ... Читать дальше » |
«Альтернативний фактор» — одна з найбільш дивних і водночас показових серій раннього Star Trek. Вона не з тих, які згадують першими, коли говорять про «золотий фонд» TOS, але саме через свою нерівність і химерність вона цікава: епізод намагається грати у висококонцептуальну фантастику про паралельні реальності, двійників, нескінченні переслідування й метафізику «балансу», але робить це так, що глядач одночасно відчуває і амбіцію, і певну розгубленість постановки. Ця серія важлива не тому, що вона ідеальна. Вона важлива як приклад: Star Trek уже на старті франшизи пробував теми, які значно випереджали можливості телебачення 60-х — і не завжди «приземляв» їх у зрозумілий драматургічний каркас. У «Альтернативному факторі» є дуже сильне ядро (ідея «двох протилежних сутностей, що роздирають реальність»), але воно подане на ... Читать дальше » |
«Місія милосердя» — фінал першого сезону TOS, і він дуже показовий: замість того, щоб завершити сезон якимось «великим вибухом», серія робить ставку на моральну пастку. Тут є війна на горизонті, є новий ворог, є дипломатична гонка і загроза масштабного конфлікту. Але головний удар епізоду — не в тому, хто кого переграє на карті, а в тому, як легко навіть “правильні” люди починають виправдовувати насильство, коли їм здається, що іншого виходу немає. Цей епізод важливий ще й тим, що вперше вводить клінгонів як значущу силу (у першому сезоні TOS це їхній дебют як раса-антагоніст), показуючи їх не як «монстрів», а як імперську державу зі своїми методами й логікою. І водночас серія ставить дуже треківське питання: що робити, якщо мир зупиняє не дипломатія, а хтось третій, кому набридла ваша війна? ... Читать дальше » |
«Диявол у темряві» — одна з тих серій Star Trek: The Original Series, які найкраще показують, чому франшиза стала більше, ніж просто пригодницькою фантастикою. На поверхні це майже хорор: шахти, темрява, підземні коридори, люди, що гинуть від невідомої істоти, сліди кислоти, страх перед «монстром», якого ніхто не бачить. Але Star Trek робить свій фірмовий поворот: замість того, щоб перетворити істоту на «ціль для знищення», серія поступово переводить конфлікт у площину етики, комунікації й — найголовніше — здатності побачити “іншого” не як загрозу, а як живу істоту з мотивацією. Цей епізод часто називають одним із найгуманістичніших у TOS. І це не пафос: у «Дияволі у темряві» є все, що любить Star Trek — страх, зіткнення інтересів, незнання, бюрократія, конфлікт культур, і врешті рішення, яке ... Читать дальше » |
«Ця сторона раю» — одна з тих серій Star Trek: The Original Series, які починаються як майже пасторальна фантастика: зелена планета, спокійна колонія, люди, що живуть ніби «в мирі з собою». Але дуже швидко вона перетворюється на історію про спокусу — не владою, не технологією, не страхом, а комфортом. І це робить її особливо небезпечною: у цій серії загроза не кусає і не стріляє. Вона усміхається, гладить по голові і каже: «Розслабся, тут не треба боротися». Епізод ставить запитання, яке звучить майже як провокація для утопічної фантастики: а що, якщо рай — це пастка? І ще одне, не менш неприємне: а що, якщо ми самі цього раю хочемо настільки, що готові відмовитись від себе справжніх? Зав’язка: колонія, яка не повинна існувати« ... Читать дальше » |
«Смак Армагеддона» — одна з найсильніших антивоєнних серій у Star Trek: The Original Series, і водночас — приклад того, як TOS умів робити соціальну сатиру без прямолінійної моралізації «в лоб». Тут немає великої космічної битви, зате є ідея, яка б’є точніше будь-якого фазера: що, якби війна стала настільки “цивілізованою”, що її можна було б вести без руїн, крові на вулицях і видимого жаху — але з реальними жертвами за графіком? Епізод пропонує страшну, але логічну фантазію: суспільства можуть навчитися робити війну «чистою» не тому, що стали гуманнішими, а тому, що так простіше підтримувати її нескінченно. І саме це робить серію дуже актуальною навіть сьогодні: вона не про конкретний конфлікт, а про механізм, який дозволяє війні тривати, не руйнуючи комфорт тих, хто в ній живе. ... Читать дальше » |