«Критична маса» — коли Атлантиду намагаються підірвати свої ж

ПРОЛОГ: попередження із Землі, яке приходить майже запізно

Серія «Критична маса» — це рідкісний випадок, коли загроза Атлантиді приходить не з Пегаса, а з Мілківею.

На Землі:

• агент НІД Мелколм Баррет перехоплює інформацію:
  організація Trust, захоплена гоа’удами, планує знищити Атлантиду;

• у місті закладено пристрій гоа’улдського типу,
  прив’язаний до наступного набору адреси на Вратах;

• якщо Атлантида набере Землю — місто вибухне.

Проблема проста й жахлива:

коли до Атлантиди вийде стандартне вікно зв’язку,
міська команда набере Врата —
і цим самим активує власну смерть.

На щастя, Земля знаходить спосіб дістатися до них:

• д-р Білл Лі розробляє схему:
  через віддалену планету на краю галактики + «Дедал» як ретранслятор;

• «Дедал» перехоплює тривогу й передає її в Атлантиду буквально за мить до набору адреси.

І перше, що робить Вейр:

• відміняє набір Врат;

• наказує Маккею від’єднати ЗПМ;

• запускає режим тотальної внутрішньої тривоги.

СЮЖЕТ: бомба, якої ніхто не бачить, і шпигун, якого не хочеться підозрювати

1. Полювання на «бомбу гоа’улдів»

Отримавши попередження, Атлантида знає тільки три факти:

1. Десь у місті закладено гоа’улдський вибуховий пристрій.

2. Його активація пов’язана зі спробою відкрити Врата на Землю.

3. За всім стоїть агент Trust, який уже всередині експедиції.

Стартують одразу кілька процесів:

• тактичний:
  від’єднують ЗПМ, щоб запобігти будь-яким автоматичним послідовностям живлення;

• технічний:
  Маккей і Зеленка переривають усі другорядні функції міста,
  шукають підозрілі енергетичні «піки»;

• контррозвідувальний:
  Вейр і Сек’юриті починають перевіряти кожного, хто прибув на Атлантиду останнім часом.

На цьому тлі приходить ще одна погана новина:

• сенсори фіксують два крейсери рейфів, що рухаються до планети.
  Щоб залишитися невидимими, Атлантида має увімкнути маскування, а воно живиться від того ж ЗПМ.

Отже:

якщо не включити ЗПМ — рейфи побачать місто;
якщо включити — може запрацювати бомба.

2. Підозри, які падають на «зручну мішень»: доктор Кавана

У ситуації, коли довіряти не можна нікому,
серія дуже точно показує людську психологію:

• всі зразу згадують про доктора Кавану —
  конфліктного, різкого, завжди незгодного з Вейр нарадика;

• він уже мав проблеми з дисципліною й критикував керівництво,
  тож його кандидатура на роль «крота» здається надто очевидною.

Його допит стає однією з найтемніших сцен:

• Вейр, зазвичай максимально етична,
  настільки загнана в кут, що розглядає можливість тиску й навіть тортур,
  щоб вирвати з нього правду;

• Кавана впадає в істерику, звинувачує її в переслідуванні,
  але прямих доказів проти нього немає.

Це важливий момент:

«Критична маса» показує,
як навіть у розумній, цивілізованій команді
страх може штовхати до методів, від яких вони самі завжди відхрещувалися.

3. Бомба, якої не існує — зате є переписаний код міста

Пошуки «фізичного пристрою» нічого не дають:

• ні сканери,

• ні ручний обхід складів, лабораторій і коридорів
  не знаходять жодних гоа’улдських механізмів.

Маккей, копаючись у міських логах,
натрапляє на щось гірше:

• системний модуль контролю перевантажень енергії був
  скопійований і відправлений на Землю,
  а потім повернувся в модифікованому вигляді;

• Trust використав цей модуль як програмну «бомбу»:

  • відключені всі штатні запобіжники;

  • у потрібний момент він має активувати стардрайв міста,
    змусивши ЗПМ увійти в режим критичного перевантаження;

  • через 30 хвилин після запуску — вибух ЗПМ,
    тобто повне знищення Атлантиди.

Отже, «бомба» — не коробка з гоа’улдськими рунами,
а вставлена в міське ПО пастка,
зашита в одному з найважливіших модулів.

4. Земля, «Дедал» і полковник Колдвелл: коли свій виявляється носієм гоа’улда

Паралельна лінія серії — на шляху між Землею й Атлантидою:

• «Дедал» летить додому,
  коли його екіпаж отримує попередження від SGC
  про план Trust;

• з’являються перші підозри,
  що хтось у ланцюгу — вже під контролем гоа’улда.

Урешті з’ясовується:

гоа’улд захопив полковника Стівена Колдвелла,
командира «Дедала», і працює на Trust.

Його завдання:

• забезпечити, щоб Атлантида здійснила набір Врат,
  не підозрюючи нічого;

• у критичний момент заблокувати будь-які спроби відключити програму,
  яка має підірвати місто.

Коли таємницю розкривають,
Шеппард у характерному стилі:

• використовує тазер проти Колдвелла,
  створюючи коротку «дірку», коли симбіонт ослаблений;

• у цей момент справжній Колдвелл знаходить силу пробитися й
  передає критичний код деактивації.

Ці коди відправляють в Атлантиду,
де Маккей вводить їх у модуль —
і зупиняє програму Trust, повертаючи штатні запобіжники.

Пізніше асгардець Герміод вибиває гоа’улда з тіла Колдвелла транспортуванням,
і той лишається живим, але серйозно травмованим.

5. Рейфи, маскування й надто мала маржа часу

Усе це відбувається на тлі того,
що два рейфські крейсери вже практично над планетою:

• якщо вони побачать місто —
  атакують, поки Атлантида без щита й без ЗПМ;

• щоб сховатися, місто має активувати маскування,
  що неможливо без підключення ЗПМ.

У підсумку:

• Маккей вимикає все другорядне,
  перекидаючи максимум потужності на клонування й критичні системи;

• ЗПМ знову підключають у той самий момент,
  коли програма Trust ще не зупинена —
  і серія ганяє глядача по секундоміру:

чи встигне Шеппард вибити код із Колдвелла й передати на Атлантиду,
перш ніж ЗПМ увійде в режим критичного перевантаження й вибухне.

Звісно, вони встигають —
але це «звісно» тут відчувається як дуже умовне.

6. Лінія Тейли: Чарін, смерть і похорон, на який накладається загроза місту

На фоні змови Trust серія додає другу, більш інтимну лінію:

• в Атлантиду прилітає Чарін — стара наставниця Тейли з Афкоса,
  жінка, яка фактично стала їй другою матір’ю;

• вона важко хвора, і це, скоріше за все, її остання подорож.

Тейла:

• розривається між прагненням бути з нею в останні години
  й обов’язком брати участь в обороні міста;

• відчуває провину за те, що Атлантида «забрала» в неї час,
  який можна було провести поруч із Чарін.

Коли врешті Тейла повертається до неї, вже запізно:

• Чарін помирає, так і не дочекавшись повноцінного прощання;

• серія завершується афкоським похоронним ритуалом,
  під час якого вся Атлантида бере участь у церемонії прощання.

Цей момент глибоко важливий:

на фоні змови гоа’улдів, зміненої програми, рейфів і ЗПМ
серія не забуває, що у війни завжди є дуже особисті втрати.

АТМОСФЕРА: параноя всередині міста й тінь старих ворогів

«Критична маса» помітно відрізняється від «типових» епізодів з рейфами:

• тут майже немає відкритої стрілянини;

• основна напруга — усередині Атлантиди,
  у кімнатах допитів, серверних, на містку;

• ворог — не хвилі дротиків із Дартів,
  а невідомий «кріт» і переписаний код у серці міста.

Це ще й кросовер зі світом SG-1:

• з’являється Саманта Картер і Земля як активний герой сюжету;

• повертається тема Trust як гоа’улдської структури,
  яка вважає Атлантиду або ціллю, або ресурсом.

Атлантида здається задушеною з усіх боків:

• зовні — рейфи;

• у глибині простору — Trust і гоа’улди;

• всередині — підозри та ризик зламати власні принципи
  в ім’я виживання.

ГЕРОЇ: хто що відкриває про себе в умовах «критичної маси»

Елізабет Вейр: лідерка на межі власних принципів

Для Вейр це одна з найтемніших серій:

• вона бачить місто за крок від знищення;

• підозра падає на її людей,
  і вона змушена влаштовувати жорсткі допити;

• у сцені з Кавана ми чітко бачимо,
  як вона майже переходить межу,
  за якою починається психологічне й фізичне насильство.

Її внутрішній конфлікт:

«Як далеко я можу зайти,
щоб урятувати Атлантиду,
і при цьому не перестати бути тією, ким я себе вважаю?»

Фінал, де вона стоїть поруч із Тейлою на похороні Чарін,
нагадує:

• навіть у найкритичніший момент
  вона лишається людиною,
  для якої емоційний і моральний вимір не менш важливий, ніж тактичний.

Родні Маккей: той, хто має зламати пастку в самому мозку міста

Маккей у «Критичній масі»:

• опиняється в ролі «антивірусу» для Атлантиди;

• розуміє, що бомба — не фізичний пристрій,
  а переписаний шматок системного коду;

• мусить в умовах постійного зростання енерговитрат
  знайти й зупинити алгоритм, який ховається серед мільйонів рядків.

Паралельно він:

• переживає тиск Вейр і всієї ситуації,
  коли будь-яка помилка = смерть міста;

• усвідомлює, що чиясь недбалість у минулому
  (коли модуль відправляли на аналіз на Землю)
  тепер може обернутися катастрофою.

Цей епізод робить дуже прозору аналогію:

сучасні війни — це вже не тільки двигуни й гармати,
а й код, що можна непомітно підмінити.

Джон Шеппард: той, хто змушений бити свого, щоб дістати код

Шеппард у цій серії:

• більшу частину часу діє на «Дедалі»;

• стикається з Колдвеллом, який виявляється носієм гоа’улда;

Дилема проста й жорстка:

• це командир і союзник;

• але зараз він — зброя в руках ворога.

Рішення теж характерне для Шеппарда:

• не довгі дискусії;

• він просто б’є його тазером,
  ризикуючи зламати тіло людини,
  але даючи їй шанс пробитися крізь симбіонта й дати потрібний код.

Через нього серія показує:

іноді, щоб врятувати близьку людину й усіх навколо,
треба завдати їй болю прямо зараз.

Тейла Еммаган: війна, яка забирає найцінніше, поки ти рятуєш інших

Для Тейли «Критична маса» —
не стільки про змову, скільки про особисту втрату:

• вона тримається за Чарін як за частину дому,
  який залишила, поїхавши в Атлантиду;

• змушена постійно обирати між
  «бути з нею» і «бути з командою».

У фіналі:

• Чарін помирає, поки Тейла зайнята порятунком міста;

• мати-наставницю ховають уже без її останніх слів.

Це тихий, але дуже важкий меседж серії:

великі місії й героїчні дії
часто оплачуються дуже приватними втратами,
про які не потрапляє в офіційні звіти.

Стівен Колдвелл: людина, яку ворог перетворив на інструмент

Колдвелл тут:

• не просто «командир корабля»;

• він — жертва гоа’улда, захопленого Trust.

Симбіонт:

• використовує його статус і доступ;

• майже доводить план до кінця.

Але навіть крізь це:

• Колдвелл знаходить момент,
  щоб передати код деактивації,

• а потім переживає болісне видалення гоа’улда.

Це ще одна варіація на тему:

«бути зброєю, але не втратити ядро себе».

МІФОЛОГІЯ: повернення гоа’улдів у гру й подвійні фронти для Атлантиди

«Критична маса» важлива для всесвіту тим, що:

• показує: гоа’улди й Trust усе ще активні в Мілківеї
  і не збираються просто спостерігати за пригодами Атлантиди;

• фактично підтверджує, що вони бояться приходу рейфів у свою галактику
  й готові підірвати Атлантиду, аби не допустити цього.

Виходить, Атлантида:

• з одного боку — щит від рейфів для Землі;

• з іншого — потенційний ризик,
  який інші сили у Мілківеї намагаються контролювати або ліквідувати.

Це додає серіалу багатовимірності:

Пегас — не ізольована біла пляма,
а частина великої політичної системи
із власними змовами, страхами й розкладами.

КОНФЛІКТ: довіра vs виживання

Головний конфлікт «Критичної маси» — внутрішній:

• довіра до своїх людей проти страху перед «кротом»;

• етика допитів проти прагнення будь-якою ціною знайти винного;

• віра в союзників (як Колдвелл) проти ризику, що вони вже захоплені ворогом.

Врешті серія залишає кілька наслідків:

• Атлантида зупинила змову Trust —
  але смак параної залишився;

• Вейр і команда отримали дуже чітке нагадування:
  їх можуть атакувати не тільки ворожі кораблі,
  а й «оновлення» коду й підмінені люди.