«Пекло» — коли щит Древніх запускає кінець світу

ПРОЛОГ: цивілізація, що гріється на вулкані й вірить у вічний щит

Команда Шеппарда прибуває на планету Тараніс у відповідь на запит про допомогу:
місцева цивілізація оселилася в старому форпості Древніх,
який багато років захищає їх потужним енергетичним щитом від рейфів.

Таранійці вважають, що:

• щит живиться геотермальною енергією з-під міста,

• система працює стабільно вже рік,

• це їхній квиток у майбутнє:
  можна сміливо жити, не боячись рейфського «врожаю».

На перший погляд — майже ідеальна історія:
люди знайшли технології Древніх і використали їх,
щоб не стати черговим знищеним світом.

Але Родні МакКей дуже швидко виявляє:

під базою — не просто «тепла кишеня» магми,
а гігантський супервулкан,
а долина, в якій живуть таранійці, — це і є його кальдера.

Щит, який мав захищати,
усе цей час розгойдував кінець світу.

СЮЖЕТ: як безперервний щит перетворює планету на бомбу

1. Прибуття на Тараніс: знайомство з «фортецею під щитом»

Шеппард, МакКей, Тейла й Ронон прибувають на базу Древніх,
яку таранійці вважають своєю «столицею»:

• керує ними канцлер Лік — доволі розумний, але політично обережний лідер;

• головна з науки — Норіна Перо,
  амбітна й зачарована технологіями Древніх,
  чимось між локальним МакКеєм і його ученицею.

Таранійці показують гостям:

• щит, який ніколи не вимикають — рейфи літають повз і нічого зробити не можуть;

• зали управління Древніх — частково відновлені Норіною;

• і головне — стародавній бойовий корабель класу «Аврора»,
  пошкоджений, але все ще реальний, у підземному ангарі.

Це одразу перетворює місію:

тепер це не просто «допомогти союзникам»,
а шанс отримати другий древній корабель для Атлантиди.

2. Відкриття МакКея: щит як каталізатор супервиверження

Коли Родні починає вивчати систему живлення щита,
він помічає тривожні речі:

• геотермальний генератор працює на повну потужність без перерв,
  рік поспіль;

• замість того, щоб час від часу відкачувати енергію,
  як задумали Древні, таранійці буквально висмоктують вулкан.

Подальші розрахунки дають шокуючий результат:

• під базою — супервулкан,
  який у природному режимі міг би спокійно дрімати десятки тисяч років;

• але безперервне живлення щита радикально прискорило процес:
  тиск магми, сейсміка, зміни в породі — все говорить про неминучу катастрофу.

Тобто:

щит, що рік тримав рейфів на відстані,
одночасно підкрутив механізм планетарного самознищення.

3. Політика й паніка: «вимкнути щит — значить запросити рейфів»

МакКей наполягає:

• щит треба негайно вимикати й готувати повну евакуацію;

• інакше супервулкан зітре з лиця планети все живе.

Канцлер Лік вагається:

• народ звик до щита як до символу безпеки;

• вимкнути його — означає:

  • відкритися для рейфів,

  • визнати, що рік усі жили на краю провалля.

Норіна стає ключовою фігурою:

• розуміючи масштаб помилки,
  вона підтримує Родні;

• допомагає переконати канцлера, що
  жоден щит не вартий цілої планети.

Рішення ухвалене:

• почати масову евакуацію через Ворота;

• паралельно:

  • викликати «Дедал» з Атлантиди,

  • спробувати підняти корабель Древніх «Оріон»,
    щоб урятувати додаткову частину населення.

4. Руйнування Воріт: коли вихід провалюється під землю

Евакуація стартує:

• хвилі біженців ідуть через Ворота
  на нову планету, підібрану Атлантидою;

• Беккет, Тейла й Ронон допомагають у селищах,
  організовуючи перші групи.

Але супервулкан прискорюється швидше, ніж очікували:

• сейсміка зростає,

• ґрунт тріщить,

• у районі Воріт утворюється величезний провал.

У критичний момент:

• Ворота буквально з’їжджають у безодню,
  стаючи недосяжними для евакуації;

• частина населення вже встигла втекти,
  але тисячі людей і команда Шеппарда лишаються в пастці
  на планеті, яка ось-ось вибухне.

Тепер їхня надія — тільки:

1. «Дедалус», що ще в дорозі;

2. напівмертвий «Оріон», який треба терміново оживити.

5. «Все, житимемо чи ні — це до Родні»: гонка за запуск «Оріона»

Від цього моменту серія перетворюється
на техно-трилер під відлік геологічного таймера.

МакКей і Норіна спускаються в ангар:

• старий корабель класу «Аврора»
  отримує назву «Оріон»;

• пошкоджені:

  • силові системи,

  • гіпердвигун,

  • щити.

Завдання Родні:

• запустити хоча б:

  • субсвітлові двигуни,

  • мінімальні щити,

  • життєзабезпечення;

• витягнути корабель з-під землі
  до того, як магма й викиди зроблять це неможливим.

На фоні:

• земля труситься,
  обвалюються галереї, ангар заповнюється димом;

• з поверхні надходять звістки
  про посилення виверження й попільні хмари.

Тут звучить майже програмна фраза епізоду:

«Ну, чудово. Виходить, від того, виживемо ми всі чи ні,
тепер повністю залежить Родні.»

Це іронія, за яку МакКей не дуже вдячний,
але саме так і є.

6. «Дедалус», «Оріон» і останні секунди до розриву планети

Тим часом:

• Вейр з Атлантиди відправляє «Дедалус».
  Колдуелл прибуває до планети, але:

  • не може пролетіти занадто низько через турбулентність і попіл,

  • не встигає за часом евакуювати усіх таранійців за один рейс.

План:

1. МакКей запускає «Оріон» з підземного ангара.

2. Корабель виходить у космос з частиною біженців.

3. «Дедалус» забирає їх транспортером на свій борт.

4. Потім кораблі спільно рятують тих, хто ще лишився.

Запуск йде на межі провалу:

• корпус «Оріона» трясе,

• тунель, через який він проривається до поверхні,
  осипається просто за кораблем;

• позаду закипає й розколюється сама кальдера —
  планета входить у фазу катастрофічного виверження.

МакКей, Норіна, Шеппард і ще частина таранійців встигають:

• «Оріон» виривається в космос,

• «Дедалус» забирає людей транспортером,

• кораблі відлітають на безпечну відстань
  і з орбіти спостерігають,
  як Тараніс гине в полум’ї й попелі.

Тих, кого встигли евакуювати раніше Ворітами й «Дедалусом»,
переселяють на нову планету.
Решта… залишається під попелом супервулкана.

АТМОСФЕРА: повільний апокаліпсис із запахом гарячого каменю

«Пекло» менш схоже на серію про рейфів,
і більше — на космічну версію фільму-катастрофи:

• постійні підземні поштовхи й гул у стінах;

• жар, що то піднімається, то падає;

• вид на небо, яке все більше затягує попільна хмара.

Найцікавіше тут те,
що загроза не має злих очей і зубів:

це геологія, посилена людською жадібністю до енергії.

Відчуття безсилля:

• по Вратах уже не втекти — їх просто немає;

• рейфів поряд немає,
  але від цього не легше:
  проти планети не постріляєшся з P90.

Атмосфера доповнюється ще й контрастом:

• романтизований інтерес Норіни до МакКея,

• ледве прихована ревність Шеппарда,

• жарти Родні на фоні реально неминучого кінця світу —
  все це додає серії смак іронічного, але дуже відчутного страху.

ГЕРОЇ: хто що втрачає і що знаходить у цьому виверженні

Родні МакКей: людина, від якої буквально залежить виживання планети

Тут Родні — основна опора серії:

• він перший розуміє,
  що «геотермальний генератор» — це підривник супервулкану;

• він же:

  • переконує таранійців в евакуації,

  • рятує всіх, хто опиняється на «Оріоні».

Це класичний для МакКея діапазон:

• від самовпевнених монологів про власний геній,

• до реального героїзму,
  коли він під вибухаючою планетою запускає древній бойовий корабель.

Плюс:

• його взаємодія з Норіною —
  суміш флірту, наукового менторства й незручних пауз;

• Шеппард злегка підколює його з цього приводу,
  але відверто визнає:
  «якщо ми виживемо — це буде завдяки Родні».

Джон Шеппард: командир, який мусить відступати, а не битися

Для Шеппарда ситуація незвична:

• тут немає ворога, у якого можна стріляти;

• немає позицій, які можна відстояти до останнього.

Його роль — організувати відступ:

• координувати роботу з Норіною й Ліком;

• тримати людей у тонусі,
  коли кожен поштовх нагадує, що час закінчується;

• ризикувати життям у підземних коридорах,
  допоки «Оріон» не буде готовий.

Він знову виступає тим,
хто заспокоює, жартує й тягне всіх уперед,
навіть коли планета за вікном буквально тріскається.

Норіна Перо: учена, яка випадково запустила апокаліпсис

Норіна — один із найцікавіших другорядних персонажів серії:

• головний науковець таранійців,
  яка щиро захоплена Древніми;

• саме вона зі своєю командою
  підтримувала щит на максимумі,
  вірячи, що це найкращий захист народу.

Коли МакКей показує їй розрахунки:

• до неї доходить, що її рішення фактично вбили планету;

• її реакція — не самооправдання,
  а готовність:

  • визнати помилку,

  • допомагати в евакуації,

  • лізти в самий пекучий центр подій
    разом із Родні, щоб підняти «Оріон».

Її вина і готовність діяти до кінця
роблять Норіну живою, некомічною фігурою:
не злий геній, а людина, що помилилася — але не втекла.

Елізабет Вейр і Стівен Колдуелл: стратеги на краю системи

Вейр:

• з Атлантиди керує операцією евакуації,

• відправляє «Дедалус»,
  розуміючи, що він не всесильний;

Колдуелл:

• бере на себе технічну сторону порятунку —
  максимальна завантаженість корабля,
  повторні рейси, маневри в небезпечній атмосфері.

Вони обоє приймають гірку правду:

урятувати всіх неможливо,
але бездіяти — злочин.

Їхні рішення не героїчні у пафосному сенсі,
але саме ця прагматична впертість
дає шанс хоча б комусь із таранійців вижити.

Ронон і Тейла: ті, хто працюють із людьми, а не з консолями

Поки МакКей і Норіна воюють із консолями Древніх,
Ронон і Тейла працюють із людьми:

• ходять по поселеннях;

• вмовляють тих, хто
  не хоче кидати дім і поля;

• організовують перші колони до Воріт і точки збору.

Через них добре видно,
що «кінець світу» — це не тільки про виверження,
а й про:

• матусь із дітьми,

• старих, які не можуть швидко йти,

• людей, що досі більше бояться рейфів, ніж вулкана.

МІФОЛОГІЯ: «Оріон», супервулкан і ще один урок від Древніх

«Пекло» дає кілька важливих штук для всесвіту:

1. Новий корабель Древніх — «Оріон»
   — бойовий крейсер класу «Аврора»,
   який після цієї серії стає ресурсом Атлантиди
   і виходить на передній план у фіналі сезону «Allies».

2. Модель форпосту Древніх, що працює від супервулкану:

   • щит, живлений геотермально,

   • база, збудована прямо в кальдері.

3. Урок про неправильне використання технологій Древніх:

   • система була розрахована на періодичне використання,

   • таранійці включили її «на максимум» і забули вимикати,

   • результат — прискорена катастрофа,
     якої могли б не побачити ще десятки тисяч років.

Це продовжує лінію «Атлантиди»:

технології Древніх — це не магія,
а інструменти з дуже конкретними обмеженнями.
Порушиш — отримаєш наслідки масштабу планети.

КОНФЛІКТ: страх перед рейфами проти банальної геофізики

Головний конфлікт серії — не люди проти рейфів,
а страх перед рейфами проти реальності планети.

Таранійці:

• настільки бояться чергового рейфського «врожаю»,
  що готові ніколи не вимикати щит;

• вірять, що головне — тримати ворога подалі,
  не замислюючись, яку ціну за це платить сама планета.

Результат:

• невидимий ворог — супервулкан —
  виявляється реальнішим, ніж ті кораблі,
  яких вони не бачили вже рік.

Серія тонко підкидає думку:

можна так сильно дивитися в небо,
що пропустиш, як у тебе під ногами розкривається кальдера.

ФІНАЛ: загибель Тараніса й народження нового козиря Атлантиди

У фіналі:

• Тараніс гине — планета,
  яку ще вчора вважали найкращим укриттям;

• частина населення врятована,
  але дуже відчувається, що не всі встигли до кораблів;

• Норіна й інші вцілілі приєднуються до тих,
  кого Атлантида переселяє на нову планету.

Для самої Атлантиди:

• вони втрачають потенційний союзний світ,

• але набувають стародавній крейсер «Оріон»,
  який ще зіграє свою роль у війні з рейфами.

І над усім цим висить відчуття:

іноді найбільші втрати приходять не від ворогів,
а від неправильного використання власних «щитів».