«Перетворення. Частина 2» — коли герой сам стає тим самим чудовиськом з кошмарів

ПРОЛОГ: укушений у «Інстинкті» — приречений у «Перетворенні»

Фінал «Інстинкту» залишив дуже тривожний гачок:

• Еллія, перша рейфка, яка хотіла стати людиною,
  мутувала через сирий ретровірус Беккета;

• у фінальній сутичці вона поранула Шеппарда й частково «нагодувалась» його рукою,
  змішавши свою кров, ферменти та ретровірус із його організмом. (stargate.fandom.com)

Зовні він вижив,
але «Перетворення» показує, що справжня небезпека
починається не в момент укусу — а після нього.

Беккет вважав, що антидот і стандартне лікування
зупинили дію ретровірусу.

Та вже на початку серії стає очевидно:

анти-рейфський ретровірус + ДНК іратус-комахи =
повільна трансформація Шеппарда в щось зовсім не людське. (gateworld.net)

СЮЖЕТ: як анти-рейфський препарат перетворює Шеппарда на іратус-мутанта

1. Спочатку все «майже нормально»: дивні бонуси замість симптомів

Після подій «Інстинкту»:

• Шеппарда обстежують в ізоляторі Атлантиди;

• рана загоюється підозріло швидко;

• аналізи не показують нічого критичного.

Навпаки, він раптом помічає:

• краще зір у темряві,

• підвищену витривалість,

• прискорене відновлення.

У сцені з тренуванням він буквально перебігає Ронона,
ніби отримав «суперсилу» — і спочатку сприймає це майже як прикольний бонус. (tvtropes.org)

Але для Беккета ці «покращення» — тривожний сигнал:

• клітини Шеппарда міняють фенотип;

• ДНК починає проявляти ознаки іратус-комахи, тієї ж, що колись ледве його не вбила в «38 хвилин», і тієї ж, чия генетика лягла в основу рейфів. (stargate.fandom.com)

2. Тіло змінюється: кігті, шкіра, очі й відраза до їжі

Далі процес уже важко ігнорувати:

• шкіра Шеппарда темніє,
  з’являється хітиноподібна текстура;

• нігті перетворюються на гострі кігті;

• зіниці змінюють форму,
  погляд стає хижим і «комахоподібним»;

• звичайна їжа викликає відразу —
  його приваблюють запахи живої «здобичі». (pogdesign.co.uk)

Паралельно змінюється поведінка:

• він дратується через дрібниці;

• стає агресивнішим;

• віддає перевагу темним, закритим приміщенням;

• рухи набувають рваної, хижої пластики,
  більше схожої на рухи комахи, ніж людини.

Беккет формулює діагноз:

ретровірус, який мав забрати рейфську частину,
у поєднанні з ферментами Еллії запускає зворотний процес:
Шеппард стає ближчим не до людини, а до іратус-комахи. (gateworld.net)

3. Команда й етика: кого замкнути, кому довірити командування

Елізабет Вейр опиняється між двома вогнями:

• перед нею – командир військового контингенту,
  який десятки разів рятував Атлантиду;

• одночасно – людина, що швидко втрачає людські риси,
  потенційно смертельно небезпечна для всіх на базі.

Вона робить кілька рішень:

1. Офіційно усуває Шеппарда від обов’язків
   і переводить під спостереження.

2. Тимчасово передає військове командування полковнику Колдвеллу,
   який:

   • мислить значно жорсткіше,

   • без сентиментів готовий перейти до радикальних заходів,
     включно з ізоляцією чи навіть усуненням Шеппарда,
     якщо той стане неконтрольованим. (facebook.com)

Це болючий, але важливий крок у розвитку Вейр:

вона перестає бути тільки «гуманістичним політиком»
і виступає як керівниця, яка готова ставити безпеку міста
вище за особисту прив’язаність.

4. План порятунку: потрібні стовбурові клітини з кладки іратус-комахи

Беккет доходить до висновку:

• існуючі препарати не встигають;

• процес перетворення несумісний із життям людини в довгій перспективі;

• щоб зупинити й розвернути мутацію назад,
  йому потрібен новий тип терапії.

Рішення:

використати стовбурові клітини з яєць іратус-комахи,
щоб створити кориговану версію ретровірусу,
здатну відкотити зміни в клітинах Шеппарда. (metacritic.com)

Проблема в тому, що:

• іратус-комахи – надзвичайно небезпечні хижаки;

• їхні гнізда розташовані в печерах,
  де колонії поводяться як ультра-агресивний рій.

Формується команда:

• Беккет,

• військові (зокрема Лорн і морпіхи),

• підтримка з Атлантиди по радіо.

Завдання – знайти й забрати яйцевий мішок
із мінімальними втратами. (stargate.fandom.com)

5. Місія в лігві іратус-комах: «ми прийшли по ліки й майже стали обідом»

На планеті з колонією іратус-комах:

• команда спускається в печери;

• використовує феромонні маскування / засоби захисту,
  щоб не спровокувати масову атаку;

• бачить кладки яєць і самих комах.

Сцени виглядають як чистий хоррор:

• стіни, обплетені органічними коконами;

• комахи, що повзуть по стелі й стінах;

• будь-який різкий рух = ризик накликати на себе рій.

Попри ризики, команді вдається забрати яйцевий мішок
і повернутися на Атлантиду з мінімальними втратами –
але не без напруги й жертв серед охорони. (stargate.neoseeker.com)

У лабораторії:

• Беккет виділяє стовбурові клітини;

• готує нову версію препарату,
  який має «повернути» людський стан Шеппарда.

6. Тим часом у місті: коли мисливець уже всередині периметра

Поки Беккет працює, ситуація з Шеппардом погіршується:

• він усе більше втрачає людську мову й раціональність;

• мислить уже не як офіцер,
  а як істота, що захищає свою територію й шукає здобич;

• фізично стає настільки сильним,
  що може вириватися з утримання, ламати двері та перегородки. (gateworld.net)

Найжорсткіші моменти:

• він нападає на морпіхів,
  деяких серйозно калічить;

• влаштовує полювання на Тейлу,
  відчуваючи її як «особливу» (суміш людського й рейфського, плюс їхній попередній емоційний зв’язок).

Сцени переслідування в коридорах і тунелях Атлантиди
наповнені відчуттям:

«це більше не наш Джон —
це хижак, якого ми самі створили.»

7. Тейла як наживка: перший «поцілунок» і останній шанс

Щоб ввести Шеппардові препарат:

• його потрібно зупинити й вивести на відкритий простір;

• будь-які силові спроби можуть закінчитися смертю бійців
  або втечею мутанта в ще важчі для контролю зони.

Тейла добровільно погоджується стати приманкою:

• вона знає, що Шеппард у своєму стані
  її «відчуває» сильніше, ніж інших;

• є шанс, що інстинкт не змусить його вбити її відразу,
  а затримає поруч достатньо надовго,
  щоб Беккет і військові встигли вколоти препарат.

Саме тут відбувається той самий к infamous-контакт,
який актори й продюсери потім згадували окремо:

• мутований Шеппард не просто нападає на Тейлу,
  а «помічає» її як пару — це виражається
  тактильністю й напівінстинктивним «поцілунком»,
  який зовсім не романтичний, а хижо-володільний. (Wikipedia)

На цьому фоні:

• Колдвелл із групою прикриття тримає його на прицілі;

• Беккет підкрадається, щоб ввести препарат;

• будь-яка помилка – миттєва смерть когось із них.

У потрібний момент:

• Шеппарда встигають приглушити та вколоти;

• він виривається, але доза вже в крові;

• після важкого етапу лихоманки й болючої регенерації
  тіло починає повертатися до людської форми. (gateworld.net)

АТМОСФЕРА: чистий body horror в декораціях Атлантиди

«Перетворення» за атмосферою ближче до хоррор-епізодів типу SG-1 «Bane»:

• повільна, детальна фізична мутація героя;

• крок за кроком він стає чужим для своїх;

• місто, яке зазвичай відчувається як дім,
  перетворюється на лабіринт полювання. (tvtropes.org)

Візуально запам’ятовуються:

• проміжні стадії зовнішності Шеппарда
  – десь між людиною, рейфом і комахою;

• сцени, де він падає в океан,
  а потім вилізає назад по конструкціях,
  як мокра, хітинова істота з глибин;

• темні коридори, де світло миготить,
  а тінь Шеппарда рухається стінами й стелею.

За тоном це:

не героїчний бойовик, а закрита історія про те,
як свій перетворюється на чужого в межах одного міста.

ГЕРОЇ: хто що втрачає (і знаходить) у цій мутації

Джон Шеппард: герой, який приміряє на себе роль іратус-хижака

«Перетворення» показує Шеппарда буквально з іншого боку:

• звичайна роль — харизматичний, іронічний «перший у бій»;

• тут — жертва власного героїзму в «Інстинкті»
  і експериментів Беккета.

У процесі:

• він втрачає контроль над тілом і поведінкою;

• але в окремих моментах все ще проривається людське «я» –
  особливо в сценах із Тейлою, де видно,
  що десь глибоко він не хоче її вбити.

Після повернення до людської форми:

• це досвід, який йому вже не «віджартувати»;

• він став живим нагадуванням,
  що ретровірус – не просто красива ідея.

Карсон Беккет: лікар, що вдруге дивиться в прірву власного винаходу

Після Еллії «Перетворення» —
другий удар по Беккету:

• тепер під загрозою не невідома рейфка,
  а один із найближчих людей експедиції;

• і загроза знову йде через його ретровірус. (gateworld.net)

Його арка тут:

• від шоку й провини – до відчайдушної рішучості;

• він особисто летить у печери з іратус-комахами,
  хоч міг би залишитись у безпеці на Атлантиді;

• ризикує життям разом із солдатами,
  щоб дістати стовбурові клітини.

Коли терапія спрацьовує:

• це не тріумф, а скоріше полегшений видих:

  «Цього разу ми когось урятували,
  а не тільки зламали.»

Та досвід Еллії + Шеппарда
твердо ставить його в позицію людини,
яка має відповідати за кожен наступний крок із ретровірусом.

Елізабет Вейр: лідерка, яка вчиться відпускати контроль

Для Вейр цей епізод — про довіру й делегування:

• вона не може керувати війською частиною,
  коли її головний польовий командир
  перетворюється на загрозу;

• вона повинна довірити оперативні рішення Колдвеллу,
  як би не боялася його «надто жорсткого» підходу. (facebook.com)

І водночас:

• вона не дозволяє Колдвеллу «списати» Шеппарда завчасно;

• тримає баланс між безпекою міста
  й шансом урятувати людину.

Це еволюція від більш м’якої, дипломатичної Елізабет
у бік керівниці, здатної на холодні рішення,
але все ще з людським ядром.

Тейла Еммаган: готовність стати наживкою заради друга

Тейла в «Перетворенні»:

• одна з небагатьох, хто до кінця вірить,
  що всередині мутанта ще є Джон;

• добровільно погоджується стати центром операції,
  розуміючи, що це може закінчитися її смертю.

Сцени з нею:

• поєднують страх і спокій: вона боїться,
  але не відступає;

• показують, наскільки глибокий її зв’язок із Шеппардом
  (емоційний, довірчий і «пегаський»,
  з огляду на її чутливість до інших істот).

Її участь робить порятунок не тільки медичним,
а й людським актом довіри.

Ронон Декс і Колдвелл: прагматики в обличчі монстра

Ронон:

• спочатку сприймає «посилення» Шеппарда
  як виклик і навіть весело змагається з ним у бігу;

• але дуже швидко переходить на режим
  «як зупинити небезпечного звіра».

Колдвелл:

• дивиться на ситуацію максимально холодно:

  якщо Шеппарда не вдасться вилікувати —
  місто не може дозволити собі тримати такого
  монстра всередині.

Разом вони уособлюють позицію:

«Ми готові допомагати, доки є шанс.
Але як тільки шанс зникає —
діємо за військовою логікою.»

МІФОЛОГІЯ ТА ТЕМИ: ціна спроби переписати природу ворога

«Перетворення» разом з «Інстинктом»:

• формують перший великий блок про ретровірус Беккета;

• показують, що ця лінія — не просто наукова фантазія,
  а джерело структурних ризиків для всієї Атлантиди. (Wikipedia)

Ключові теми:

• Де закінчується людина?
  Якщо змінити ДНК, інстинкти, зовнішність —
  що ще лишається від особистості?

• Чи можна «очистити» ворога, не знищивши себе?
  Ретровірус задумувався як спосіб
  позбавити рейфів голоду,
  але поки що він мало не знищив своїх.

• Відповідальність за прогрес.
  Науковий прорив без етичного й операційного
  запобіжника обертається тим,
  що найкращі люди команди
  стають першими жертвами експериментів.

КУЛЬМІНАЦІЯ І ФІНАЛ: чи повернеться Джон повністю?

Кульмінація:

• печери з іратус-комахами й крадіжка яйцевого мішка;

• полювання мутованого Шеппарда на Тейлу в місті;

• ризик Колдвелла «впаяти кулю» в будь-який момент;

• ін’єкція препарату в останню секунду
  й важкий процес «зворотного перетворення». (gateworld.net)

Фінал:

• фізично Шеппард повертається до нормального стану;

• його показують із легкими залишковими слідами,
  але загалом «знову людиною»;

• команда віджартовується,
  а продюсери пізніше згадують,
  як йому «сподобалось» випереджати Ронона. (Joseph Mallozzi's Weblog)

Але для уважного глядача лишається післясмак:

це не просто «епізод з монстром тижня»,
а попередження:
усі майбутні спроби гратися з ретровірусом
уже не можуть сприйматися як нешкідливий експеримент.