«Зоряна брама: Всесвіт» — сезон 1, серія 16: «Саботаж» (Sabotage)

Далі — спойлери.

«Саботаж» — це серія, яка дуже точно показує, чим Stargate Universe відрізняється від “класичного” Stargate: тут небезпека майже ніколи не приходить “ззовні” в чистому вигляді. Вона або паразитує на людській помилці, або використовує нашу психологію, або ж приходить тоді, коли ми самі себе роззброїли — морально чи організаційно.

Епізод вийшов 7 травня 2010, сценарій — Barbara Marshall, режисер — Peter DeLuise. (Вікіпедія) На папері це “серія про поламаний FTL і шкідників на борту”. На практиці — це історія про те, що Destiny уже не просто корабель, який летить через порожнечу: він став об’єктом полювання. І вперше загроза в цій серії виглядає не як стихія чи збій, а як цілеспрямований намір.

Контекст після «Загублених»: провина Янга і відчуття, що Destiny не чекає нікого

Серія стартує з важкого настрою: кінець «Загублених» лишив трійцю (Елі, Хлою, Скотта) на невідомій планеті, а Destiny — вже в розгоні до стрибка. Den of Geek підкреслює, що це тисне на Янга, бо врятували тільки Гріра, і він відчуває провину. (Den of Geek)

І тут «Саботаж» робить несподівано дорослий хід: замість того, щоб перетворити провину Янга на “сентимент” або пафосну промову, серія переводить її у режим управління. Янг збирає людей у gate room і вводить жорсткі правила: харчі та вода — під суворе нормування, “брам для поповнення ресурсів більше не буде”. (Вікіпедія) Це простий, але важливий жест: не лише “ми в небезпеці”, а “тепер небезпека — це наш побут”.

Порожнеча між галактиками і математична катастрофа Раша

Паралельно Раш приносить Янгy погану новину: корабель не дотягне до наступної галактики приблизно 50 000 світлових років. (Вікіпедія) Це не “брак пального” в голлівудському сенсі — це фундаментальна проблема траєкторії й енергії, де помилка дорівнює смерті. І тут епізод дуже грамотно нагнітає: Destiny ніби готується до великого “порожнього переходу”, вимикає деякі системи, економить, затягує паски — а потім (як пізніше з’ясується) ще й отримує удар у спину. (Den of Geek)

Щоб підняти ефективність FTL, Броді пропонує ідею “підкрутити ККД”, але в команди банально немає спеціаліста по гіпердвигунах такого рівня. (Вікіпедія) Тому серія дістає з арсеналу SGU один із найцікавіших (і найнебезпечніших) інструментів — комунікаційні камені.

Аманда Перрі: “геній в обмін на тіло” і моральна незручність каменів

Раш викликає з Землі докторку Аманду Перрі, щоб вона допомогла з розрахунками та модернізацією. (Вікіпедія) Але є нюанс, який одразу робить цю історію етично нервовою: Перрі у своєму тілі пересувається на візку й дихає через респіратор (квадриплегія), і коли її свідомість міняють місцями з тілом члена екіпажу, цей член екіпажу опиняється “по той бік” — у тілі з дуже жорсткими фізичними обмеженнями. Den of Geek прямо описує цю “пастку обміну”: Джеймс спершу пробує, але не витримує, і тіло для Перрі зрештою добровільно надає Врей. (Den of Geek)

Оце — одна з причин, чому «Саботаж» здається сильним: він не просто “підкидає геніального вченого”. Він одразу робить так, щоб поява цього вченого била по внутрішніх темах SGU:

• ціна контакту із Землею (каміння — не безкоштовне “телефонування додому”);

• вразливість і контроль (ти буквально можеш “застрягти” у чужому тілі);

• інтимність як зброя сюжету (каміння відкриває двері до того, до чого не мало б відкривати: стосунків, ревнощів, втечі від реальності). (Den of Geek)

Вибух і “мертва у воді” Destiny: саботаж під маскою поломки

Сюжетний удар стається раптово: на борту вибух, Destiny падає з FTL і стає фактично “беззахисною і нерухомою” — саме тоді, коли найбільше потребує швидкості й енергії. (Вікіпедія) Для глядача це може виглядати як черговий технічний збій. Але серія поступово переводить це в площину навмисності: Перрі аналізує систему й доходить висновку, що перевантаження вдарило по найменш ефективному модулю з групи FTL, і його “обхід/байпас” може не лише відновити хід, а й підвищити загальну ефективність. (Вікіпедія)

Це крутий сценарний хід: проблема виявляється одночасно катастрофою і шансом “покращити” корабель. Але SGU ніколи не дає чистих подарунків. Бо в цій же логіці закладено питання: а хто зробив так, щоб аварія вдарила саме туди, де це найвигідніше? Випадковість чи розумний удар?

Повернення Елі, Хлої та Скотта: швидка розв’язка, але не “без наслідків”

Один із найбільш обговорюваних моментів серії — те, як швидко вона знімає кліфгенгер «Загублених». У певний момент у Destiny відкривається вхідна брама — і через неї повертаються Елі, Хлоя та Скотт. (Вікіпедія)

Але “чому вони змогли”? Тут серія підкидає майже моторошну деталь: Елі каже, що він думає, ніби хтось на Destiny допоміг їм з набором/дозвоном, бо з його боку “нічого такого” не було зроблено. (Вікіпедія) Це важливо: повернення не просто “о, все добре”. Воно одразу звучить як індикатор втручання. Наче корабель (або хтось через корабель) зробив крок назустріч, але ми не впевнені — хто саме.

Den of Geek відзначає, що для нього це виглядає занадто швидким рішенням попереднього напруження, хоча загалом він вважає епізод дуже сильним. (Den of Geek) Тобто «Саботаж» бере в борг у глядацької довіри, але намагається “віддати відсотки” іншими темами й дуже потужним фіналом.

Робот із «Віри» і “ремонт як колективна терапія”

Елі вирішує використати робота, знайденого у серії «Віра», як допоміжний інструмент для ремонту — і це, по суті, перша нормальна “інженерна еволюція” Destiny силами екіпажу: не просто “латання дір”, а оптимізація системи під їхні потреби. (Вікіпедія)

На рівні тону це працює як колективна терапія: коли ви виснажені й розсварені, спільна робота над чимось конкретним (двигун, щит, кисень) раптом стає єдиним способом знову відчути “ми”. Den of Geek навіть напівжартома каже, що в кризі їх зближує… самогонний апарат Броді й алкоголь, бо людям потрібно щось, що “збирає” їх докупи. (Den of Geek) Це кумедно, але дуже по-людськи.

Лінія Джеймс і Франкліна: саботаж як “паразит”, що користується нашою недбалістю

Паралельно епізод виводить на перший план двох “фонових” персонажів: лейтенантку Джеймс і Джеремі Франкліна (того самого, що колись “перегорів” на кріслі Древніх). Wikipedia-опис прямо говорить: Джеймс доглядає Франкліна і вірить, що він щось розуміє, просто не контролює тіло; сама Джеймс мучиться нічними кошмарами, які TJ пояснює як “фантомну пам’ять” після обміну каменями. (Вікіпедія)

А потім серія викручує гвинт: Янг з’ясовує, що коли Джеймс повернулася у своє тіло після обміну каменями, вона впустила камені на підлогу і не “очистила” їх належним чином. Цим скористався один із ворожих інопланетян: під’єднався до Джеймс через камені, вивів з ладу FTL і передав місцезнаходження Destiny. (Вікіпедія)

Оце і є “Саботаж” у найстрашнішій формі: не геніальна змова всередині екіпажу (хоча підозри у SGU завжди поруч), а мікроскопічна людська помилка, яка відкрила двері ворогу. Камені знову доводять, що вони — не “зв’язок із домом”, а вразлива поверхня атаки. (Вікіпедія)

Фінал: крісло Древніх, зникнення Франкліна і “mind-boggling” післясмак

Коли ситуація доходить до межі, Янг готується сам сісти в крісло інтерфейсу, щоб спробувати примусово запустити FTL. (Вікіпедія) Але Франклін раптово “оживає” рівно настільки, щоб сказати Джеймс відвести його до крісла. Він займає місце Янга, наказує всім вийти — і запускає FTL. Коли вони повертаються, Франкліна вже немає. (Вікіпедія)

Den of Geek якраз хвалить епізод за фінал, називаючи його “mind-boggling” і підкреслюючи, що SGU стабільно вміє робити завершення, які мають значення для серіалу. (Den of Geek) І тут важко не погодитися: зникнення Франкліна піднімає дуже неприємні питання:

• його “вилікувало” крісло чи ним керували?

• він став “каналом” для Древніх/корабля чи для ворога?

• що означає “запуск FTL” ціною зникнення людини — це порятунок чи обмін?

Це ідеальний SGU-фінал: корабель ніби врятували, але “ціна” — не відома, і саме це лякає більше за вибух.

Про що серія насправді

1) Про те, що на Destiny вже полюють системно.
Ворог не просто “зустрів” корабель. Він навчився використовувати наші інструменти (каміння) і наші слабкості (втому, недбалість). (Вікіпедія)

2) Про те, що контакт із Землею — не підтримка, а ризик.
Аманда Перрі допомагає, але сам механізм каменів створює нові дірки в безпеці й моральні конфлікти. (Вікіпедія)

3) Про “людський фактор” як головну зброю проти вас.
Саботаж став можливим не тому, що команда дурна, а тому, що в кризі люди роблять дрібні помилки — і ворог чекає саме на них. (Вікіпедія)

Підсумок

«Саботаж» добре працює як “серія-злам”: вона повертає загальну команду на борт (після «Загублених»), вводить важливу гостю (Аманду Перрі), одночасно розкриває вразливість каменів як інструменту зв’язку, і — найголовніше — показує, що Destiny тепер не просто виживає у Всесвіті, а виживає під прицілом. (Вікіпедія)

А фінал із кріслом і зникненням Франкліна — це класична SGU-обіцянка: “ми вас врятували… але тепер вам буде ще страшніше, бо ви не розумієте, хто саме вас врятував”. (Вікіпедія)